Перечитувати старі газети завжди цікаво, бо в них знаходиш інформацію не тільки про події, але й про те, що хвилювало людей.
Наприклад, газета "Діло" від 21 лютого 1917 року в рубриці Новинки писала:
"З Перемишлян нам пишуть: Що дорожнеча тепер страшна, се річ не нова. Але такого лихварства, такого підбивання цін і здирства - думаю - нема ніде в цілій Галичині, як у нас в Перемишлянах. Прим. 1 кг. цукру платить ся у Жидів 5 до 6 кор., 1 літр нафти 5 до 6 кор., за малі пачки тютюну, котрі коштували по 65 сот., беруть у нас по К. 1*60 до 2 К. 40 сот., 1 кг. муки коштує 3 до 4 кор. і т.д. Ми не розуміємо, на що властиво є максимальні ціни - чи вони не обовязують нашого повіту? Про артикули, на які нема максимальних цін, як н. пр. мило, шкіра на обуву, всілякого рода матерії і више, то вже нема й що балакати. Річи страшні, нечувані - хоч гинь! Річ цікава, чи п. староста перемишлянський знає про ті справдішні злочини лихварів, - бо доси він на те ані слівцем. Коли не знає, то ми отсею дорогою подаємо йому до відомости і цоручаємось його ласкавій памяти".
Як бачимо, минуло 100 років, а питання цін й понині турбує жителів міста Перемишляни. Та й не тільки їх...
Матеріали:
LIBRARIA. Архів української періодики
Немає коментарів:
Дописати коментар