Маю гарну новину

Друзі,

Я маю для вас гарну новину. Наш проект "Перемишляни. Сторінки історії" тепер має свій фотоархів (його адреса - www.flickr.com/photos/peremushlyanu/),
а перші альбоми вже розміщено в розділі ФОТОАРХІВ цього сайту.

Звичайно, в ньому ще мало матеріалів, але я маю надію, що з вашою допомогою він стане цікавим та інформативним. Тому я запрошую всіх вас залучитись до цієї кропіткої роботи - створення Єдиного архіву фотографій Перемишлян. Роботи вистачить на всіх бажаючих - сканування, обробка (реставрація) старих фотографій, коментарі про події, місця, людей. Все це дасть змогу зберегти Історію нашого міста.

Адреса для надсилання матеріалів - history.peremushlyanu@yahoo.com

І ще одне важливе зауваження - Всі матеріали зберігаються з поміткою, що вони надані з колекції (архіву) людини, яка їх надіслала. Загалом, проект дотримується Ліцензії "Creative Commons із зазначенням авторства - некомерційна 2.0 загальна".

1943 рік. Фільм для хліборобів

Старі газети...

Як багато цікавого про минуле ми можемо дізнатись, гортаючи їх сторінки. Ось, наприклад, газета "Голос Підкарпаття" (№ 42 від 17.10.1943 року) на своїй "Хліборобській сторінці" писала:

"Хліборобський фільм для селян

Напередодні нової посівної кампанії Відділ Прохарчування і Хліборобства всякими способами змагає до того, щоб допомогти селянинові у його праці. Одним із таких засобів, який у ясній і зрозумілій формі познайомить селянина з раціональними методами управи ріллі, є відповідно випрацьовані хліборобські фільми.

1943 рік. Що писали про Унівський монастир.

Унів. Відверто кажучи, я й не знаю, що ще можна написати про це місце, про Унівську лавру, яка нині відома кожному, про яку пишуть всі туристичні видання...

Це, без перебільшення, надзвичайне місце зі своєю неповторною аурою, це наше надбання, наша гордість. Кожного разу, як доводиться там побувати, душа наповнюється силами, вірою та спокоєм. Це важко передати. Але так воно і є...

А ось що писала про Унівський монастир газета "Тернопільський голос" у номері від 26 вересня 1943 року:

1917 рік. Про ціни в Перемишлянах.

Перечитувати старі газети завжди цікаво, бо в них знаходиш інформацію не тільки про події, але й про те, що хвилювало людей.

Наприклад, газета "Діло" від 21 лютого 1917 року в рубриці Новинки писала:

1936 рік. Дорогові роботи під Львовом.

Вам цікаво дізнатись, про що писалось у газетах, наприклад, 1936 року про наше місто?

Так ось, газета "Діло" у № 103 від 10 травня 1936 року писала:

1949 рік. А на сцені - вистава...

Післявоєнні Перемишляни відновлюють життя. Не тільки в промисловості та сільському господарстві.

Ось яке повідомлення прислала Зінаїда Анатоліївна Папу: "А це я знайшла у старих альбомах. Це п'єса "Безталанна", поставлена 12 грудня 1949 року на сцені нашого Будинку культури".

1437 рік. Перша згадка про Перемишляни.

Перша згадка про містечко Перемишляни датована 1437 роком. Саме від цього року в "Актах земських та гродських" є запис стосовно справи по розмежуванню земель.

Акти земські та гродські

На той час наш край входив до складу Львівської землі - однієї з п’яти земель Руського воєводства у складі Корони Королівства Польського. Але за результатами археологічних досліджень в урочищі Міжгірському можна припустити, що історія міста сягає скіфського періоду та перших століть нашої ери.

Герб Львівської землі

І ще одне зауваження. Багато хто називає Перемишляни селищем. Але на мою думку більш коректною буде назва містечко.

Чому? Ми вже знаємо, що на той час Перемишляни, як складова частина Львівської землі, належала Короні Королівства Польського (з 1569 року — Речі Посполитої), в якій за кількістю міщан поселення ділились на міста «urbs» та містечка «oppidum». Тому в подальшому відносно Перемишлян я буду застосовувати слово "містечко". Знову ж таки, у Вікіпедії (Львівська земля) Перемишляни є у переліку саме міст.

Матеріали:

• Вікіпедія. Львівська земля
• Вікіпедія. Проект: Енциклопедія історії України. Акти земські та гродські

1988 рік. Історико-краєзнавчий музей Перемишлян

Рішення про відкриття у місті Перемишляни історико-краєзнавчого музею було прийнято у березні 1987 року. А вже 9 травня 1988 року відбулось урочисте відкриття. Музей розмістився у будинку № 6 по вулиці Привокзальній. Свого часу це був будинок повітового лікаря.

Завітавши до Перемишлянського історико-архітектурного музею, а його загальна площа залів для експозиції складає 436 квадратних метрів, можна прослідкувати в хронологічному порядку всі періоди історії держави Україна від княжої доби до сучасності.

Будинок музею

Замок у Свіржі

В залах експозиції

Так виглядало наше місто

Княжа доба

Телеграфний апарат часів ЗУНР

Фронтові листи та нагороди

Експонати музею

Пам’яті Андрія Костирко...

Матеріали про Революцію Гідності

Прапор з Майдану

Ці сходи я пам’ятаю з дитинства

Іван Путила. Його Пам’яті я вклоняюсь...

І наостанок. Дуже шкода, що на початку 90-х років минулого століття багато з експонатів було знищено. Тим самим ми втратили частку історії нашого краю. І неможливо викреслити те, що, так чи інакше, було. Змінюються часи, змінюються люди у владі, але історія залишається історією...

Зверніть увагу - на сайті нові розділи.

Вітаю вас.

Прошу звернути увагу на те, що на сайті з’явились 2 нових розділи: Хронологія та Посилання.
І я маю надію, що вони не будуть статичними. Адже кількість наших знань про історію міста Перемишляни буде зростати.

Буду вдячний за ваші коментарі та доповнення.

1997 рік. Герб і Прапор міста

Не знаю, чи мало місто раніше свій Герб і Прапор, чи ні. Не знаю. Можливо, мало. Але мені не доводилось зустрічати згадок про це.

Але у 1997 році на сесії міської ради Перемишлян було ухвалене рішення затвердити офіційні символи міста.

Герб: на лазуровому полі золотий вулик, навколо якого - 12 золотих бджіл. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний срiбною мiською короною з трьома вежками.

Герб міста Перемишляни

Прапор представляє собою прямокутне полотнище, складене з двох вертикальних смуг - жовтої та блакитної, із співвідношенням їх ширини 1:3. У центрі блакитної смуги - зображення солом'яного вулика - сапетки, жовта смуга містить зображення 3 бджіл. 

Прапор міста Перемишляни

Чому саме вулик і бджоли? Напевно тому, що у 1857 році в Перемишлянах за сприяння Ю. Любінецького було закладено єдину в Австрійській імперії школу бджільництва, яка була відома у всій Європі.

А ще кажуть, що коли у 1860 році місто стало повітовим центром, то отримало герб із зображенням солом’яного вулика-сапетки, а навколо нього кілька бджіл.

1914 рік. Бої на річці Гнила Липа.

Період бойових дій з 23 по 31 серпня 1914 року увійшов в історію Першої світової війни, як Галицька битва. І одним з епізодів цієї битви вважають бої на річці Гнила Липа.

Плануючи вторгнення в Польщу, австрійські штаби розраховували на те, що їхнє угрупування, яке займало позиції східніше Львова (3 армія та група Кевеса) зможуть стримувати російські війська, які вели наступ з Волині (3 армія генерала Рузького) та Поділля (8 армія генерала Брусилова). Але вже 26 серпня після зустрічних боїв між 3 російською та 3 австрійською арміями на річці Золота Липа стало зрозуміло, що це було помилкове рішення.

Напередодні, 25 серпня, 3 армія Рузького займала фронт від Радзихова до Езерна. Тилові частини армії було зосереджено на станціях Броди та Кременець. Слід зазначити, що в цей період дивізії армії були повністю укомплектовані. А 8 армія Брусілова вела наступ на фронт Ходорів - Галич і вийшла на річку Коропець від Козова до Монастириска. Австрійська 3 армія Брудермана займала фронт від Каменка - Дзедзилов - Бортків - Борщів та мала плани подальшого наступу на Буськ, Золочів та Поморяни.

Вже 26 серпня спроби наступу австрійських частин були зупинені, 27 серпня вони перейшли до оборони, а 28 серпня почали відступ на рубіж Пруси - Куровичі - Фірлеїв. 8 російська армія в цей час, перебуваючи на рубежі річки Коропець, зайняла тактику очікування, а 28 серпня двома копрусами вийшла на фронт Дунаїв - Рогатин.

На вечір 28 серпня 3 армія Рузького, переслідуючи австрійські війська, вийшла на фронт Камянка - Глиняни - Липівці - Біле, а 2 корпуси 8 армії просувались в напрямку Бібрки і вийшли на рубіж Дунаїв - Стратин - Желибори. Австрійські війська на той момент мали найбільше зосередження на фронті Куровице - Фирлеюв, протяжність якого була 35 кілометрів.

Австрійське командування планувало утримання оборони на рубежі Пруси — Куровице — ріка Гнила Липа до Рогатина з подальшим контрударом з району Куликова по правому флангу 3 російської армії. Крім того планувалось, що 2 австрійська армія перейде в наступ в районі Рогатина та Галича.

29 та 30 серпня 3 армія Рузького прорвала оборону австрійських частин на 15 кілометровій ланці від Перемишлян до Брюхович. В цей прорив було введено 10 кавалерійську дивізію в напрямку на Свірж. Загалом, прорив на Свірж, змусив австрійські частини до відступу - 31 серпня південніше Курович залишились на позиціях лише 2 дивізії. Командування австрійських військ приймає рішення про відведення 3 армії на лінію Львів - Красів з завданням забезпечити  оборону Львова, 2 армії відвести Рогатинську групу на Ходорів, а група Карга залишити укріплення в Галичі і відійти по річці Дністер до Журавно.

На вечір 1 вересня 3 російська армія, збиваючи ар’єргарди ворога, вийшла на Жолкієв - Яричів - Острів - Старе село, частини 8 армії вийшли на лінію Бібрка - Ходорів.

Мапа бойових дій

Як підсумок боїв цього періоду, стало те, що спроби австрійських військ зупинити наступ російських 3 та 8 армій на берегах річки Гнила Липа, виявились марними. А російські армії отримали оперативний простір для подальших дій.

Матеріали:
Зайончковский A.M. Первая мировая война; СПб.: Полигон, 2002 (militera.lib.ru).

1909 рік. Локальна залізниця Львів - Підгайці

З 1909 року через місто пролягла залізниця Львів-Підгайці. Ця подія стала поштовхом для економіки міста завдяки розвитку торгівлі та заготівлі лісу. Адже на початку роботи локальної залізниці Львів-Підгайці на ній працювало 10 пасажирських та 28 вантажних вагонів, що забезпечило за перший рік перевезення біля 138 тисяч пасажирів та майже 28 тисяч тон вантажу. Саме цього часу в Перемишлянах на вулиці Борщівській споруджено лісопильний завод.

Будівництвом залізниці займалась спілка “Товариство Акціонерне Залізниці Локальної Львів-Підгайці”, яка 19 серпня 1905 року отримала концесію на 90 років на основі Акту від 15 липня 1903 року.

Складалась залізниця з трьох дільниць:

• Львів-Куровичі, довжина якої складала 35,91 км.;
• Куровичі-Вовків, довжина якої складала 34,3 км.;
• Вовків-Підгайці, довжина якої складала 103,31 км.

25 лютого 1909 року відбулось відкриття другої дільниці, однією із станцій якої були Перемишляни. Залізнична колія пролягла долиною річки Гнила Липа, а приміщення вокзалу було споруджено на північ від центральної частини міста.

Під час Першої світової війни локальна залізниця відігравала достатню роль у військових планах австрійської та російської армій, виконуючи роль як постачання, так і забезпечення маневру військових частин.

Після Першої світової війни залізниця відійшла до Польської державної залізниці, а під час Другої світової війни — до Німецької імперської залізниці. І так сталось, що нові власники не мали інтересу до розвитку локальної залізниці. А 22 липня 1944 року гітлерівці підірвали частину мостів та колію. Те, що залишилось (рейки, шпали), були використані для військових потреб.

Так закінчилась коротка історія локальної залізниці Львів-Підгайці, залишивши по собі в Перемишлянах вулицю Привокзальну, старе приміщення міського вокзалу, фрагменти насипу на північній та східній околиці міста. А ще - залишки мостів...

Залишки залізничного мосту та насипу (східне передмістя)

Залишки залізничного мосту (східне передмістя)

Залишки залізничного мосту (східне передмістя)