1935 рік. Сокільське свято

Добре, що існують архіви. А ще краще, що є люди, яким цікаво працювати з тими архівами. Бо саме завдяки таким, як Олег Дух та архіву ми маємо нагоду дізнатись, як в далекому 1935 році в наших Перемишлянах проходило Сокільське свято. 

Отже, стаття з газети "Діло" (№250 з 19.09.1935. С.3) про Сокільське свято у Перемишлянах, що відбулося 15 вересня 1935 р. яку розміщено в фейсбук групі ПЕРЕМИШЛЯНИ. 1437-1623-2023

СОКІЛЬСЬКЕ ПОВІТОВЕ СВЯТО В ПЕРЕМИШЛЯНАХ.

Радісний ранок. Генеральна проба.

В дні 15. вересня ц. р. переживало українське сокільство і враз із ним усе громадянство Перемишлянщини свій великий день. Вже від вчасного ранку почали напливати до Перемишлян зі всіх сторін повіту суцільні відділи соколів під проводом начальників гнізд. З піснею на устах, а розрадуваними обличами входили вони у місто, яке щойно пробуджувалось зі сну. Прекрасна погода побільшувала ентузіязм серед сокільської молоді, яка по довгій підготові приїздила здати іспит зі своєї організаційної дисципліни й вишколеної тілосправности.

Проба вправ, як і свято, відбулись на чужій площі. Старшина гнізда в Перемишлянах задумує в найближчому часі купити власну площу до вправ; на цей раз мусіла ще винаймити площу в чужих, яка своїм гарним положенням та урядженням дуже добре надавалась на переведення Повітового Сокільського Свята. В скорому часі упорядковано відділи руховиків і руховичок та переведено генеральну пробу.

Похід містом. Богослуження.

В годині 11.30 сформовано похід, який під проводом голови гнізда з Бачева рушив головною вулицею до місцевої церкви на богослуження. Попереду йшла орхестра читальні «Просвіти» з Лагодова, відтак сокільська старшина, а саме: відпоручник Старшини Сокола-Батька п. М. Тріль, члени старшини гнізда в Перемишлянах з головою д-ром Я. Сахном, голова гнізда в Глинянах д-р С. Дичок, голова гнізда в Розворянах дир. М. Сеник та б. голова гнізда в Городку, представник Української Парляментарної Репрезентації посол д-р С. Біляк. За ними йшов почесний відділ побратимів з Перемишлян і Глинян, відтак вирівняними трійковими кольонамн цвітисті ряди посестер, учасниць та учасників. Замикали похід кольони побратимів. Увесь похід відбувся у найбільшому порядку й робив на населення міста, що масово вилягло на вулиці, величезне вражіння. На основі доривочного обчислення у поході брало участь ок. 1.500 осіб.

В асисті дооколичного духовенства відправив о. кан. Томович торжественну Службу Божу на майдані перед церквою. Прегарну проповідь виголосив парох Перемишлян, о. Ковч. Відтак похід рушив на площу вправ, де й розвязався.

Звіт. Привіти.

Пополудні в 4. год. уставились кольонами на площі вправ перед головною степеницею руховнки до звіту. Голова д-р Сахно звітував відпоручникові Старшини Сокола-Батька такі прибувші на Свято сокільські гнізда: Розворяни 20 побратимів і 15 посестер, Глиняни 30+23, Ушковичі 30+16, Перемишляни 18+7, Ладанці 26+20, Унів 55+30, Кривичі 20+20, Волків 46+25, Словіта 20+16, Коросно 60+50, Перегноїв 11+26, Туркотин 24+22 і Бачів 11. Крім цього запрошені інші організації, а саме: лугове гніздо Якторів 21+32 та спортові кружки «Р[ідної] Ш[коли]»: Лагодів 45 +38 і Боршів 30+32. Провід над руховиками перебрав відпоручник Старшини Сокола-Батька п. М. Тріль, який перевів відтак показ вправ.

Роздався приказ «Гlозір!» і на високу щоглу піднісся під звуки національного гимну жовто-блакитний прапор. Голова гнізда в Перемишлянах коротко й палко відкрив Свято. Йому у відповідь залунало з тисячки грудей трикратне «Слава Українському Народові, Старшині Сокола-Батька й Українському Сокільству!». Відтак складали привіти: відпоручник Старшини С.-Б., представник УПР посол д-р Біляк, о. кан. Томович, голова гнізда з Глинян і представник української преси п. Шавяк. Потім сокільська старшина відібрала дефіляду.

Показ тілосправности.

Шістьма кольонами з протилежних кутів площі почали входити побратими до здвигових вправ вільноруч. Зразково виконали вони комбінований вихід, у якім ішли до себе скосом, то лучилися у збиту масу, то знову розходились на боки, щоби вкінці на знак провідника виконати приписаний розступ до вправ. У вивчення цих вправ вложили руховики багато праці, тому не диво, що кожна вправа йшла рівно і гладко. Деякі незначні похибки губилися у масовім рівномірнім порусі рамен, ніг і кадовба. Ця впорядкована й урухомлена одномірним рухом маса викликувала величаве вражання зорганізованої сили, вишколеної зручности й небуденної краси. По них пописувались відділи учасників та учасниць легкими 4-тактовими вправами. Довгим цвітистим шнурочком перекроїли площу навскіс відділи посестер та уставились також шістьма кольонами до здвигових вправ віночком. Розтуп до вправ і криття в рядах вийшло вправді слабше, як у побратимів, одначе самі вправи лишили по собі незатерте вражіння. Пластично й легко плили вони, зливаючись гармонійно з тактом українських пісень. Правдивою прикрасою цілого виступу були вправи місцевих побратимів на коні, поручах і дручку. Гарна комбінація рухів при дійсно знаменитім вишколі руховиків творила ефективну цілість, що місцями при більш ризиковних продукціях заставляла глядачів до ахкання. Знамениті були теж вежі на високих драбинах, ставлені сокільським гніздом з Ушкович. Вже серед сумерку перевели відділи посестер ритмічну вправу: «Накрила нічка...», до якої самі співали. Закінчився цей виступ танком; «Чумаки», що його відтанцювали побратими з Бачева.

Висновки.

Загальне вражіння зі Свята якнайкраще. Воно дало нам доказ, що українське сокільство інтенсивно працює над собою і що завдяки тій праці наше тіловиховання поступав скорим кроком уперед.

Тут слід замітити, що старшина гнізда в Перемишлянах вложила багато труду у Свято і справді подбала, щоб воно вийшло величаво. Позатим належиться признання начальниці гнізда в Глинянах п. Т. Тарабанович та голові гнізда в Бачеві п. В. Приймі, які багато причинились до зразкового переведення показу вправ. Орхестра і в поході і при вправах вивязалася зі свого завдання добре. Слабою сторінкою був брак приписових руханкових одягів у руховиків, крім кількох мужеських відділів, які своїм зверхнім виглядом гарно відріжнялись від інших.

М.Т.