1941 рік. Початок німецької окупації.

Німецька окупаційна влада прийшла в місто Перемишляни вже 2 липня 1941 року. Про те, як це відбувалось, ми можемо дізнатись з газети "Українські щоденні вісті", №34 від 14 серпня 1941 року. На сторінці 3 було опубліковано ось таке повідомлення:

"Нове життя у Перемишлянах

Дня 2 липня ц. р, генерал-командант дивізії Німецької Армії письмовим наказом назначив посадником міста д-ра М. Шкільника і доручив йому дібрати собі Прибічну Раду з 6 членів. Членами Прибічної Ради вибрано: о. Омеляна Ковча, д-ра М. Хаврону, Гриця Шмігеля, Евстахія Безпятку, Івана Гіщинського, Володимира Кораб'яка.

Прибічна Рада видала відозву до населення міста, в якій закликала його берегти лад і порядок, видати зброю і т. п. Зайнялась вона теж забезпеченням державного і приватного майна та створила міську міліцію, якої командантом став д-р Гузар.

Дальше зайнялася Рада похороном помордованих большевиками жертв і долею їх сімей. Німецькому війську дала Рада допомогу харчами і підшуканням кватир. Упорядкувала теж шляхи і хідники в місті та забезпечила майно в крамницях. Апровізацію міста перебрала на себе міська кооператива. Міською лікарнею завідує д-р Сахно, санітарними оправами міста д-р Шут. Ветеринарний лікар Дябелець перебрав нагляд над міською різнею. Міським шкільництвом зайнявся дир. Й. Кобів. Урухомлені віддавна електрівня і водопровід. Прибічна Рада перевела теж реєстрацію всіх мешканців міста.

Перемишлянець."

А це розповідь д-ра Михайла Шкільника про його призначення посадником міста:

"Полковник порадив нам зустрітися з комендантом фронтового відтинку - генералом (прізвище забув), який сьогодні об одинадцятій ночі має приїхати до міста. В означеній годині ми стрінули його на ринку, привітали з перемогами й просили дозволу поховати жертв більшовицького терору... Він поспитав мене, хто я такий, а довідавшися, сказав, що від цієї хвилі я посадник міста, відповідаю за лад і спокій. Наказав цієї ж ночі утворити міську поліцію з синьо-жовтими опасками (Опаска (галицьке) - пов'язка) на руці й розставити стійки в місті. Я відмовлявся від посади, але він не хотів і чути".Це відбувалось в ніч з 1 на 2 липня. А вже зранку "Генерал трохи вагався, але таки згодився дати міській поліції зброю з військового складу, що полишила Червона армія. Все це було зазначене в моєму письмовому уповноваженні..." - зазначає Михайло Шкільник.

І, щоб бути максимально об'єктивним, хочу звернутись ще до одного джерела, в якому згадуються події кінця червня 1941 року: 

"Мирну творчу працю трудящих Перемишлян у 1941 році перервала війна. Багато мешканців Перемишлян були мобілізовані або пішли добровольцями в Червону Армію, частина населення відступила разом з радянськими військами. Німецько-фашистська окупація супроводилася терором та масовими вбивствами мирного населення міста. Було знищено майже всіх євреїв, частину молоді вислано до Німеччини на примусові роботи. Окупанти розправлялися з радянськими активістами". (Історія міст і сіл Української РСР).

Отже, в наведеному матеріалі жодним словом не йдеться про те, що в червні 1941 року радянські війська мужньо захищали місто Перемишляни. Михайло Шкільник, щоправда, згадує бойове зіткнення німецького мотоцикліста з бронемашиною Червоної Армії. Скоріш за все це був ар'єргард 97 сд (97 стрілецька дивізія 6 cтрілецького корпусу 6 армії), яка на той момент отримала наказ на ранок 1 липня зосередитись в районі Борщева (Бойовий наказ №0013 від 30.06.1941 року). Але, зважаючи на те, що 97 стрілецька дивізія понесла значні втрати, в тому числі й в командному складі, та потребувала відведення в тил для поповнення, говорити про активну оборону Перемишлян не доводиться.

Чому так сталось? Звернімось ще раз до документів, зокрема до Бойового Наказу №0016 від 26.6.1941 року (а це четвертий день війни), який отримав Командувач 6-ї армії. В ньому було таке:
"1. С наступлением темноты 6-й армии начать отход на новый оборонительный рубеж: Нв. Почаюв, Пониква, Ушня, Золочов, Гологуры, Ганачув.
Границы: справа – Шепетовка, (иск.) Кременец, Холоюв;
слева – (иск.) Ст. Константинов, Тарнополь, Перемышляны, Грудек Ягельоньски.".

Тобто, ні про яку оборону не було й мови - Червона Армія, виконуючи наказ Командувача війсками Південно-Західного фронту генерал-полковника Кирпоноса та Члена Військової ради  фронта Хрущова, відступали на новий рубіж оборони...

Матеріали:

- LIBRARIA. Архів української періодики.
- Михайло Шкільник. Як міг, боронив справедливість... Спогади про пережите під владою Австрії, Польщі, СРСР, Третього Райху. Видавництво Українського Католицького Університету, Львів 2017, с. 146-147.
- Вікітека. Збірник бойових документів 36/139

- Вікітека. Збірник бойових документів 36/017