08.04.17

1958 рік. Тепер в Перемишлянах є озеро

Напевно в місті немає такої людини, яка б хоч раз у своєму житті не побувала на нашому озері. Хто на відпочинок, хто порибалити, але всі ми там проводили свій час.

Перемишляни. Озеро Фестивальне



Але моя розповідь буде про історію нашого міста. Як воно виникло, коли, яким воно було колись? Напевно, це має бути цікаво кожному.

Якщо поринути в історію міста Перемишляни, то ми знайдемо згадки про озеро. Але треба мати на увазі, що то йдеться про зовсім інше озеро і я ще якось вернусь до розповіді про нього. А сучасне, яке всі ми знаємо, було створене наприкінці 50-х років минулого століння. Саме там, на північній околиці міста, на річці Гнила Липа.

Первинні земляні роботи виконувались технікою. Хоча, яка могла бути техніка у ті часи - на всі Перемишляни було бодай декілька машин та тракторів. А говорити про екскаватори та іншу інженерну техніку не доводиться. Тому основну роботу виконувала громада нашого міста у вихідні дні. Варта зазначити, що в той повоєнний час у людей ще було те, що називають ентузіазмом. І це природньо - хотілось кращого життя, хотілось прибрати ті жахливі спогади, які по собі залишила війна. Тому робота, як кажуть, кипіла - вирівнювали дно, засипали піском місця, де планувались пляжі, будувалась гребля зі шлюзом, вишка для стрибків у воду. Скажу вам більше - навіть кафе було на озері, де можна було посидіти на веранді та попити газовану воду, чи з'їсти морозиво. А на пляжі, що був поряд з рятувальною станцією, був створений дитячий майданчик.

Відкриття озера відбулось в 1958 році. Це було дійсно свято для Перемишлян. І, як тоді було заведено, дали йому назву - Фестивальне.

Перемишляни. Урочисте відкриття озера


Озеро мало свою популярність не лише в Перемишлянах. На вихідні дні на ньому можна було зустріти рибалок зі Львова - з вечора п'ятниці і до обіду в неділю можна було бачити їх намети в районі Дубини.

На вихідні працівники, які наглядали за озером, в пляжні зони розносили дерев'яні лежаки. І години з десятої ранку озеро заповнювалось людими - приходили сім'ями, з дітьми, приносили канапки та іншу легку провізію. І відпочивали. До самого вечора...

Ось таким я пам'ятаю наше озеро...

Немає коментарів:

Дописати коментар